У кожного міста є вулиця, що має негласний статус історично головної та найпопулярнішої у місцевих мешканців і туристів. В адміністративному центрі Харківщини нею вважається вулиця Сумська – одна з візитівок мегаполіса.
Пропонований текст містить інформацію про найцікавіші будівлі та локації, які можна побачити на цій старовинній та прекрасній вулиці, що привносить в індустріально-урбаністичне обличчя міста-мільйонника певну родзинку та додає йому харизми.
«Градусник»
Величезний термометр, діючий і знайомий кожному харків’янину, височіє на самому початку вулиці, за адресою Сумська, 1.
З точки зору архітектури представляє інтерес сама будівля, на якій можна побачити цей градусник. Дана споруда, що демонструє елегантний стиль модерн з елементами класицизму, має досить поважний вік – 2010-го виповнилося сто років від дня завершення її будівництва.
Авторами відповідного проекту стали архітектори з Петербургу – Альфред Шпігель та Оскар Мунц. Скульптурну композицію у вигляді жіночої та чоловічої фігур, що вишукано прикрашає фасад, створив також відомий петербурзький зодчий – Василь Кузнєцов.
У 1926 році споруду надбудували – вона стала вищою. За часів радянської влади в ній розміщались різні установи, від Наркомату фінансів до науково-дослідних інститутів.
Градусник, який вважається одним із найпопулярніших у місті орієнтиром для зустрічей та романтичних побачень, з’явився вперше на цій споруді 1976 року. Відповідний пристрій, розроблений місцевим фахівцем Юрієм Івановим, отримав понад 20-метрову висоту.
На початку 1990-х термометр демонтували, а в 1995 році він був відновлений. Декором оновленого градусника став герб міста Харків, а знизу його конструкція доповнилася кварцовим годинником. Темної пори доби пристрій світився, завдяки обладнанню температурного стовпчика 100-ваттними лампочками.
Пізніше таке підсвічування, що погано проглядалося на сонці, було вдосконалене – його замінили світлодіодними елементами.
Колишній дохідний дім купця Харитонова
Збудована була ця старовинна споруда, адреса якої Сумська, 5, 1913 року за проектом Артемія Горохова. Вона привертає увагу оригінальним фігурним дахом та прикрашеними химерно вигнутими карнизами і естетичною ліпниною вікнами.
Початково відповідна шестиповерхова будівля належала знаменитому харківському підприємцю – Дмитру Харитонову. Відомо, що цей місцевий магнат був небайдужим до кіномистецтва. Саме він фінансував зйомки перших українських фільмів. Завдяки коштам даного купця-мецената в Харкові з 1909 по 1912 рік було знято близько 40% вітчизняних кінострічок.
А в цій будівлі, що того часу була кінотеатром з пафосною назвою «Ампір», демонструвалися здебільшого фільми французьких кінематографістів.
Після приходу радянської влади споруда колишнього дохідного дому підприємця залишилася кінотеатром, який був перейменований в дусі комуністичної пропаганди на «1-й Комсомольський». Функціонував цей кінозаклад до 2006 року.
2003 року на фасаді будинку була відкрита меморіальна дошка. Наразі в цій споруді знаходиться ресторація «Харитонов».
Харківський драматичний театр імені Тараса Шевченка
Театр, що носить ім’я Кобзаря, знаходиться за адресою Харків, вулиця Сумська, 9. Побудована ця пам’ятка зодчества була у 40-х роках ХІХ століття.
Відомо, що спершу дана будівля, проект якої створив міський архітектор Андрій Тон, відповідала лаконічному стилю класицизм. Але в 1843 році її реконструювали, надавши обличчя, відповідне французькому ренесансу. У результаті об’єкт набув вишуканих пластичних елементів оздоблення.
У перші роки існування будівлі її частина, точніше, ліве крило першого поверху, використовувалася під крамницю кондвиробів. Називався цей магазин солодощів «Жорж Борман».
На сцені даного театру виступало багато відомих акторів. Відвідувачі закладу тут мали можливість оцінити талант Павла Молчанова, Михайла Щепкіна, Сари Бернар, Марії Єрмолової та багатьох інших знаменитостей.
1928 року приміщення театру були реконструйовані в стилі конструктивізм.
Значних змін його фасад зазнав 1961 року. Тоді до нього з боку вулиці Римарської був прибудований адміністративний корпус, а сцену та зал глядачів реконструювали.
За різні часи існування Харківський театр імені Шевченка колір свого фасаду нерідко змінював. Його неодноразово перефарбовували, надаючи стінам то жовтого, то блакитного, то рожевого забарвлення.
Під час гастролей у місті польської трупи, очолюваної режисером Анджеєм Щитко, споруда театру була рожевою, через що цей постановник дав їй пікантну назву «Харківський Мулен-Руж».
Вулиця Сумська : будинок «Саламандра»
Місце знаходження цієї споруди з підкреслено ошатним виглядом та нестандартною архітектурою – вулиця Сумська, 15.
Будівництво її було завершено в 1915 році, а авторами основи проекту стали студенти Петербурзької академії мистецтв – Бердніков та Редькін. Допрацьована була ця не позбавлена креативу розробка архітектором Миколою Верьовкіним.
Спочатку в такій будівлі розташовувалося відділення компанії, що страхувала від пожеж. Називалася ця організація «Саламандра» і відповідну тварину обрала своїм символом. Як відомо, середньовічні легенди наділяли таку істоту здатністю жити у вогні.
Кутову частину фасаду прикрашає композиція із зображеннями цих плазунів. Споруду вирізняє складна просторова композиція та популярний для того часу стиль неокласицизм. Інший її фасад виходить на паралельну вулицю Римарську.
Будинок «Саламандра» цікавий не тільки шикарним оздобленням у вигляді алегоричних скульптур, але й нетипово високим для того часу рівнем благоустрою.
Він є однією з найперших споруд міста Харків, в якій із самого початку були обладнанні ліфти, сміттєпроводи та внутрішні водостоки.
Окрім страхової компанії, в цій споруді розташовувалося кілька дорогих фешенебельних квартир, в яких мешкали заможні містяни.
Після революції будівлю перетворили на Дім Трестів, розмістивши в ній різні народногосподарські установи. Відомо, що в її стінах працювало близько 1,5 тисяч чиновників. Пізніше, коли побудували Держпром, службовці були туди переміщені, а в даному приміщенні влаштували комунальні квартири.
1980 року була проведена капітальна реставрація фасаду дому «Саламандра» – ця унікальна архітектурна пам’ятка конче її потребувала.
Харківський оперний театр
Повна та офіційна назва даного закладу мистецтва – Харківський Національний Академічний театр опери та балету.
Його могутню споруду, будівництво якої затяглося практично на два десятиліття й тривало в 1970-1990-і роки, можна побачити на Сумській, 25/27.
Звели цього велетня на місці ротонди з балюстрадою, молочного технікуму та підземного пункту управління штабу ЦО – дані споруди були знесені.
Проект ХНАТОБ, відповідний постмодерністському стилю, створила група київських архітекторів.
Дизайн будівлі театру привертає увагу контрастом масивної навислої плити верхніх поверхів та складною пластикою приміщень поверхів нижніх, зокрема фойє та вестибюлів.
Для облицювання фасаду використаний артикський туф – закупили цю вулканічну породу у Вірменії. Опорами конструкції є шість стовпів габаритами 3 х 6 метрів, а перекриттями – металеві балки вагою 100 тонн.
В інтер’єрі споруди розташовується дві зали для глядачів – велика зала розрахована на 1,5 тисячі посадкових місць, а менша дозволяє розміститися 400 глядачам.
2007 року майданчик перед оперним театром міста Харків реконструювали, влаштувавши на ньому «Площу фонтанів».
Будинок Аладьїних
Ще один об’єкт унікальної старовинної архітектури міста зведений в нетиповому для столиці Слобожанщини еклектичному стилі, доповненому рисами модерну та класики.
Знаходиться цей витончений дім за адресою вулиця Сумська, 44. Рік його забудови – 1912.
Автор проекту – зодчий Юлій Цауне, латвієць. Родзинкою дизайну даної будівлі є античні скульптури, що ефектно прикрашають її дах. Трьохчетвертні колони іонічного ордену об’єднують два верхніх поверхи, а найнижчий поверх відрізняється збільшеною, в порівнянні з іншими, висотою.
Різну висоту та видовжену форму мають і вікна споруди. Фасад симетрично декорований ліпниною.
За дорадянських часів на першому поверсі будинку працювала крамниця купця Аладьїна, а над цим магазином розташовувалася літня кав’ярня. Під карнизом була балюстрада.
Пізніше на першому поверсі відкрили гастроном, що став одним із найпопулярніших у місті. У наш час споруда використовується під кафетерій та банківське відділення.
Із 2015 року на її фасаді була встановлена меморіальна дошка на честь архітектора, що створив відповідний проект.
Маєток Миколи Авдакова та Олександри Красовської
Дата спорудження цієї будівлі, як випромінює дух старовини і розташована на вулиці Сумській, 61, – далекий 1874 рік.
Первісно будівля була зведена з одним поверхом та в стилі модерн. Із 1897 по 1916 рік вона була власністю гірського інженера та статського радника Миколи Авдакова. Проте строгий вигляд цього дому, очевидно, його володарю не особливо імпонував.
Тому в 1898 році Авдаков вирішити свій маєток перебудувати, надавши йому більш вишуканого, готичного стилю. Проект такої псевдоготики був створений видатним архітектором Василем Кричевським.
Нових перетворень будівля зазнала 1910 року – у неї з’явився другий поверх. Авторами відповідної надбудови були той же Василь Кричевський та Іліодор Загоскін.
Не зважаючи на солідний вік, цей дім-садиба добре зберігся до наших днів. Його родзинки – вишукана псевдо-колонада, що прикрашає фасад, та рельєфний декор у вигляді легкої ліпнини. Таке оздоблення надає будівлі своєрідну невагомість.
Після добудови другого поверху даний приватний маєток перетворився на спеціальну медичну установу. Він став приватним відділенням для лікування туберкульозу і мав відповідний статус більше, ніж сто років.
Ініціатива відкриття такого профільного медзакладу, першого у Харківській губернії, належала лікарю Алпатьєвій.
Палац одруження
Центральний Палац Одруження – не просто одна з фішок вулиці Сумської (будинок 61), а один із найкрасивіших особняків Харкова, що є візитівкою міста.
Зведена ця розкішна споруда була в 1913 році за проектом зодчого Андрій Горохова. Архітектурний стиль дому-палацу – еклектичний з яскравими елементами ампіру. Його оздоблення демонструє вишуканість та розкіш – домінантними елементами споруди є масивні колони, вазони, ліпнина. Обабіч входу не так давно були встановлені скульптури величних левів.
Першим власником відповідного маєтку був Олександр Юзефович, який видавав та редагував відому газету «Південний край». Після революції в будівлі розташувалася організація «Суспільство старих більшовиків».
По завершенні Другої світової війни влада вирішила влаштувати в цій архітектурній пам’ятці Палац піонерів, що знаходився у ній до 1962 року.
До початку 1960-х палацова споруда була огороджена кам’яним масивним парканом та мала високі ворота, декоровані мармуровими скульптурними зображеннями левів. Пізніше, коли огорожу демонтували, ці статуї були втрачені.
У 1963 році тут був відкритий Палац Одруження – центральний у місті. Фасад його реконструювався декілька разів.
Це далеко не повний перелік цінних старовинних будівель центральної вулиці Харкова Сумської – насправді вона включає набагато більше пам’яток з віковою історією, вартих уваги містян та мандрівників.
Більше про цікаві місця Харкова читайте в рубриці туризм на нашому сайті.
