Однією із найголовніших архітектурних візитівок міста Харків уже чимало десятиліть є споруда Держпрому, зведена в лаконічному стилі конструктивізм.
Височіє вона в центрі мегаполісу, поруч майдану Свободи, що на всій території Україні є найбільшою площею. Про цю унікальну багатоповерхівку, яка зводилася, коли Харків був столицею Української радянської республіки, розповідається далі.
Особливості будівництва
За задумом ініціаторів будівництва такого об’єкту він мав символізувати міцність та непохитність радянської влади.
Водночас спорудження Харківського Держпрому мало й суто практичне підґрунтя. Коли місто набуло статусу республіканської столиці, розпочався переїзд до нього так званих трестів – установ державного управління промисловістю.
Розташування всіх цих численних контор потребувало спеціальних приміщень, яких у місті катастрофічно бракувало. Щоб вирішити відповідну проблему, високопосадовцями країни було прийняте рішення щодо побудови опори для співробітників чиновницько-бюрократичного апарату.
Такою спорудою і став Держпром (Харків), який офіційно називався будинком Державної промисловості. Утім фактично жодного відношення до промисловості цей архітектурний об’єкт не мав.
Для його зведення обрали «Круглу» площу міста. Був оголошений конкурс на кращий проект. Як не дивно, перемога в ньому видатному харківському архітектору Олексію Бекетову не дісталася. Роботу цього зодчого обвинуватили в «старомодності». А кращою визнали спільну розробку групи молодих ленінградських фахівців, до якої входили С. Кравець, С. Серафимович та М. Фельгер.
Виконання будівельних робіт контролювалося та коригувалося місцевим, харківським фахівцем – Павлом Роттертом.
Величезну багатоповерхівку з бетону звели в рекордно короткий термін – усього за три роки. При цьому споруджувався Харківський Держпром практично вручну. У будівництві даного об’єкту брало участь студентство та ентузіасти.
Техніки під час цієї роботи використовувалося мінімум. Для спорудження котловану під фундамент застосовувалася здебільшого людська та кінська сили, а також дрібний ручний інвентар – візки-грабарки, ноші та лопати.
Будівництво велося цілодобово, в три зміни за популярною та прогресивною для того часу методикою «плавучої опалубки».
Навесні 1926 року робота ризикувала припинитися через брак коштів. Це змусило поїхати Павла Роттберга до Москви та звернутися за допомогою особисто до Ф. Дзержинського. У результаті фінансування було поновлене.
7 листопада 1928 року відбулося офіційне відкриття «першого радянського хмарочоса», що співпало з одинадцятою річницею жовтневої революції.
Дещо зі статистики
Відомо, що для спорудження будівлі Держпрому було використано близько 9 тисяч тонн металу, 40 тисяч м² скла, майже 4 тисячі вагонів граніту та понад 1300 вагонів цементу.
Влітку на будівництві щодня одночасно працювало до 15 тисяч робітників, а в холодну пору року їх кількість скорочувалася приблизно втричі.
Щоб викопати траншею під фундамент багатоповерхівки, будівельникам довелося вивезти 20 тисяч кубометрів ґрунту – для цього використовувалися тільки коні та вози. Загальний об’єм споруди склав 347 тисяч кубометрів, а площа фасадів, які були оштукатурені – 74 тисячі м². Конструкція споруди включила 9 веж висотою від 6 до 13 поверхів.
На завершальному етапі роботи вже були механізовані приблизно на 80% – використовувалася спеціальна будівельна техніка та транспорт.
Загальний термін будівництва таких грандіозних масштабів склав 3 роки (1925-1928).
Одразу після здачі в експлуатацію Харківський Держпром став місцем роботи ради народних комісарів УСРР, які знаходилися в ньому до 1934 року.
В перші роки будівля опалювалася вугіллям – щоденно на це йшло близько 25 тонн такого твердого палива.
В останні роки кожен опалювальний сезон цього хмарочосу обходиться бюджету міста в 3 мільйони гривень.
Цікаві факти
Деякі моменти, вказані у первісному проекті Держпрому в Харкові, реалізовані не були. Цей план передбачав обладнання на дахах багатоповерхівки зон відпочинку та спортивних майданчиків, зокрема, для гри в теніс та волейбол.
Сіни споруди вирізняє характерний блиск. Щоб досягти такого оригінального ефекту, в штукатурку додавали слюду.
Харківський завод із виробництва скла побудували спеціально для того, щоб дане підприємство виготовляло свою продукцію для обладнання численних вікон першого радянського хмарочосу Держпром.
Про цю будівлю в своїй творчості писало багато видатних літераторів – від Олеся Гончара та Володимира Маяковського до Анрі Барбюса.
Обладнання ліфтів даного об’єкту включає дротові телефони, які досі продовжують обслуговуватися.
Перша українська висотка фігурує в епізодах багатьох кінострічок – наприклад, в фільмах «Поводир» та «Дау».
У роки Другої світової війни, коли Харків жив у німецькій окупації, нижній поверх Держпрому фашисти використовували під стайню. А на його вищих поверхах тоді оселилися мавпи, що повтікали з розташованого неподалік зоопарку.
Перед звільненням міста загнані в кут нацисти вдалися до мінування багатоповерхової споруди. Знешкодити вибухівку, відвернувши небезпеку від неї, вдалося патріоту, який героїчно загинув, залишившись невідомим.
Відступаючи, німці намагалися й спалити Держпром. Проте вогонь його монолітній залізобетонній конструкції непоправної шкоди завдати не зміг.
Щоправда, гітлерівці розбили шибки у вікнах хмарочоса, спалили частину дверей, зруйнували системи опалювана та вентиляції. Але до 1947 року зусиллями працівників заводу «Світло шахтаря» будівля була повністю відновлена.
Уже за часів Незалежної України, в 2001 році розпочалася масштабна реконструкція цього символу міста.
24 серпня 20021 року на даху Держпрому обладнали оглядовий майданчик. Потрапити на нього, щоб оцінити велич та красу панорами мегаполіса, можна через 6 під’їзд.
Адреса Держпрому (Харків) – майдан Свободи, 5. Поруч з цією висоткою знаходиться станція метро з однойменною назвою. У кількох хвилинах пішої ходьби від неї розташована також станція метро «Університет». Між собою сполучаються ці дві зупинки підземного електротранспорту переходом.
Ще більше історії та історичних місць Харкова дивіться у розділі “Історія Харкова“.