Мандруючи країною, багато туристів цікавляться різними релігійними спорудами. Церкви, собори та храми нерідко мають дуже незвичну архітектуру. Особливо цікавими є старовинні сакральні споруди, яким не одна сотня років. Завжди цікаво дізнатися коли та ким вони були збудовані, через що пройшли, що в них особливого і таке інше.
Якщо говорити про найвідоміші культові та історичні пам’ятки Слобожанщини, то головним у цьому списку буде Покровський чоловічий монастир Харків. Це важливий центр духовного та культурного життя Харкова й регіону. Люди, що приїздять у Харків як туристи, обов’язково мають відвідати це місце.
Що ж там цікавого? Про це й пропонуємо поговорити у даній статті. Розглянемо історію заснування монастиря, його архітектурні особливості, практику богослужінь, цікаві факти та легенди, що з ним пов’язані, а також практичну інформацію про те, як дістатися до монастиря.
Історія Покровського монастиря
Пропонуємо коротко пройтися по історичному шляху цієї релігійної споруди, аби краще зрозуміти у чому полягає її значення та що з нею відбувалося з моменту заснування до сьогодні.
Заснування Покровського монастиря
З’явився він у 1726 році. Засновником вважається білгородський єпископ Єпіфаній Тихорський. Його поява пов’язана з перенесенням до Харкова архієрейської школи з Білгорода. Ця школа, спершу греко-латинсько-слов’янська, згодом отримала статус Харківського колегіуму. Місце було обране не просто так – локація в центрі міста, на березі Лопані, на підвищенні в межах старої Харківської фортеці, забезпечувала видимість ансамблю з річки й міста. Пейзажі там просто неперевершені.
Розвиток у XVIII – XIX століттях
Пізніше, за синодальним рішенням 1729 року, до монастиря приєднали місцевий парафіяльний храм Покрови Пресвятої Богородиці, який став головним храмом обителі.
Після створення Харківської єпархії (указом імператора Павла І від 16 жовтня 1799 року) на території монастиря відкрили Духовну консисторію. Верхня церква Покровського храму до 1846 року була кафедральним собором єпархії, а нижня, освячена на честь Трьох Святителів, у XVII–XVIII століттях слугувала усипальницею знатних харків’ян, а згодом – архієреїв.
За єпископа Павла (Саббатовського) у 1818 році звели новий кам’яний корпус Колегіуму з домовою церквою, а в 1820–1826 роках – Архієрейський будинок із трапезною та Хрестовою церквою, що поєднала собор із дзвіницею.
Занепад у радянський період та відновлення у 90-ті роки
У післяреволюційний період, після формування СРСР, влада всіма силами намагалася закрити монастир. 30 вересня 1922 року більшовицька влада ухвалила рішення про закриття Харківського Покровського чоловічого монастиря, а його братію виселили до провінційних обителей.
Аж після завершення Другої світової війни, ставлення з боку держави до Церкви дещо пом’якшилося, однак влада все ж часто відмовляла в реєстрації та відкритті храмів як у Харкові, так і в інших населених пунктах єпархії. Поступово вся територія Покровського монастиря стала являти собою музейне містечко.
У 1958 році Українська реставраційна організація «Будмонумент» розпочала ремонт міського архітектурного пам’ятника − Покровського собору, проте роботи тривали довго. Завдяки молитвам і старанням владики Никодима Свято-Покровський чоловічий монастир у Харкові зрештою було повернуто Церкві, а в 1990 році їй передали й Покровський храм.
У період незалежної України монастир відродили як діючу обитель: 29 серпня 1991 року Священний Синод УПЦ затвердив її відновлення.
У 1997 році Харківський історичний музей звільнив перше приміщення Архієрейського будинку, переїхавши до колишнього готелю Покровського монастиря на вулиці Університетській. Остаточно будівлю музей залишив у 2003 році.
Наші дні
Сьогодні монастирський комплекс діє як чоловічий монастир Харківської єпархії Української Православної Церкви.
Архітектура Покровського монастиря
Ансамбль споруд монастиря формує своєрідну лінійку (вздовж межі плато над річкою Лопань): з півдня на північ − Озерянська церква, Покровський собор, Архиєрейський дім. Вони разом утворюють гармонійну композицію в самому серці старого міста.
- Архітектурно храм виглядає як трикупольна споруда в стилі українського бароко чи трансформованих форм слобожанської дерев’яної архітектури. Деякі фахівці вказують, що форма споруди наслідує слобожанську дерев’яну церкву бойківського типу з трьома «струбами» чи об’ємами.
- Озерянська церква з’єднана з Покровським собором переходом. Вона з’явилася пізніше, на межі XIX століття, коли місткості головного храму вже не вистачало.
- Архиєрейський дім (резиденція митрополита) зведений у 1820–1826 роках також є частиною комплексу.
У архітектурному плані ансамбль − це поєднання культових, житлових і навчальних споруд, вписаних у рельєф. Разом з цим це поєднання кількох епох:
- українське бароко XVII століття (Покровський собор);
- класицизм і ампір XIX століття (Архієрейський дім);
- сучасні відновлення XX–XXI століть, які не порушили історичної гармонії.
Легенди та факти про Покровський монастир
Протягом певного часу у храмі зберігалася Озерянська ікона Божої Матері, яка стала його головною святинею. Знайдена вона була у 1787 році зовсім випадково. З вуст в уста передається розповідь про те, що мешканець села Озерянки, косивши траву, розсік косою ікону навпіл і почув стогін. Він приніс частини ікони додому, але вранці вони зникли. Повернувшись на місце, селянин побачив ікону, що сяяла незвичайним світлом, і передав її священику отцю Феодору до Богородичного храму в Мерефі. Звісно, цей переказ можна віднести до категорії легенди про Покровський монастир в Харкові, але ікона існувала і це факт.
У 1930-х роках вона зникла. Існують різні версії її долі: за однією – святиню спалили безбожники на території храму Трьох Святителів (Гольберівської церкви), за іншою – ікону вивезли за кордон.
До речі, з цією іконою пов’язаний ще один цікавий факт – архієпископ Харківський і Охтирський Арсеній (Брянцев) у 1903–1914 роках заснував релігійно-моральне братство на честь Озерянської ікони Божої Матері. Довго практикувалася традиція перевезення цієї ікони між Куряжем і Покровським собором зі святковими хресними ходами.
У другій половині XVIII − на початку XIX століття монастир і колегіум відіграли значну роль у культурному житті Харкова. У стінах колегіуму працювали відомі діячі − філософ Григорій Сковорода, письменник С.Ф. Квітка-Основ’яненко.
За переказами, під монастирем існував підземний хід, що вів до річки Лопань, як засіб під час можливих нападів. Серйозних досліджень не проводилося, тому цілком можна віднести це до легенд, хоча все може бути, адже у період будівництва храму, а це початок XVIII століття, подібне було досить поширеною практикою.
Споруда поєднує елементи українського бароко і трансформаційні мотиви дерев’яного зодчества Слобожанщини, що досить унікально і майже не зустрічається.
Покровський храм вважають одним із найстаріших збережених культових об’єктів міста.
Богослужіння Покровський монастир Харків
Монастир діє як чоловічий обитель, підпорядкований Харківській єпархії УПЦ. Служби проводяться в головному храмі Покрови й в Озерянській церкві. Часто літні богослужіння − у верхньому храмі, зимові − в нижньому. Щодо графіку богослужіння у Покровському монастирі, то знайти його можна на сайті монастиря – obitel.kh.ua. Цю інформацію слід уточнювати, бо вона змінюється, тому якщо плануєте побувати саме на богослужінні, рекомендуємо перед цим подивитися актуальну інформацію щодо того, коли воно відбудеться.
Крім регулярних богослужінь (Божественна літургія, вечірні, утренні, акафісти) у монастирі відзначають святкові дні − Покрова Пресвятої Богородиці, інші великі православні свята.
Як дістатись до Покровського монастиря?
Адреса: вулиця Університетська, 8/10. Доїхати до монастиря можна громадським транспортом:
- Метро: найближчі станції − «Майдан Конституції» або «Історичний музей»;
- Автобус або маршрутка до центру міста.
Оскільки монастир розташований в центрі, багато гостей приходять пішки з центральних площ або вулиць, оглядаючи історичну частину міста.
Підсумок
Покровський чоловічий монастир у Харкові − це унікальне поєднання духовності й історичної архітектури. У 2026 році йому буде 300 років, а це, погодьтеся, вражає. Архітектурно монастир − це ансамбль, де головну роль відіграє стародавній Покровський собор, з’єднаний з Озерянською церквою та архієрейськими спорудами. Якщо будете у Харкові, рекомендуємо в обов’язковому порядку відвідати це місце. Навіть якщо ви вважаєте себе атеїстом чи агностиком, або ж не є християнином та належите до іншої релігії – це не привід для того, щоб не помилуватися красою екстер’єру та інтер’єру цієї споруди.
