Обласний центр Харківщини є містом з унікальним архітектурним обличчям, в якому численні індустріальні будівлі й елегантні житлові комплекси сусідують зі старовинними пам’ятками сакрального зодчества та зведеними вже в часи Незалежності церквами.
Оглядово про найбільш відомі культові споруди Харкова, пов’язані з релігійним, духовним життям цього українського мегаполіса, розповість подальший текст.
Благовіщенський собор
Святиня, що є одним із архітектурних символів столиці Слобожанщини. Церква має 80-метрову висоту та відрізняється оригінальним смугастим фасадом. У ньому нестандартно поєднується червоний колір цегли з білою штукатуркою.
Проєкт Благовіщенської церкви, зведеної наприкінці ХІХ століття, створив архітектор Михайло Ловцов. Вона стала взірцем візантійсько-російського стилю, який гармонійно доповнюють елементи еклектики та псевдоготики. Даний храм, масивний та величний, має обриси напівсфери та багатоярусну дзвіницю.
У ньому зберігаються цінні реліквії, зокрема, мощі Білгородського архієпископа Мелетія Константинопольського митрополита Афанасія й священомученика Олександра. Ця сакральна пам’ятка в 1974 та 1996 році була пошкоджена буревіями. А в 1997 році пожежею на її дзвіниці був знищений хрест. Щоразу після цих руйнувань її швидко відновлювали.
Знаходиться даний собор на майдані Благовіщенському, 1, у пішій доступності від міського автовокзалу № 2 «Суздальські ряди».
Свято-Миколаївська церква
Цей харківський храм височіє на території мікрорайону Жихор. Його кам’яному фасаду понад сто років. Спроєктований даний об’єкт, який варто назвати, розповідаючи про духовні пам’ятки Харкова, був архітектором Володимиром Нємкіним.
Будувалася цегляна Свято-Миколаївська церква на кошти парафіян з 1890 по 1900 рік. За радянського періоду її неодноразово зачиняли та цинічно застосовували не за призначенням. Утім, цій сакральній споруді пощастило вціліти, переживши непрості часи. У 1990-х роках була зроблена масштабна її реставрація. Інтер’єр святині розписали найкращі митці.
Наразі дизайн її відповідає стилю класицизм та демонструє елементи, характерні для візантійського зодчества. У цьому храмі зберігається ікона Миколая Чудотворця Мирлікійського, до якої йдуть з полум’яним словом молитви безліч вірян.
Адреса даної церкви – вулиця Гетьманська, 11. Дістатися до неї з центру міста можна маршруткою №218Е.
Трьохсвятительська церква
Вона не схожа на інші храми Харкова. Ця культова споруда демонструє новий, оригінальний напрямок сакрального зодчества, який фахівці називають ретроспективізмом. Вона привертає увагу гостроверхою дзвіницею та п’ятьма банями. Опорами для наймасивнішого, центрального купола, що заввишки 40 метрів, стали перехресно розташовані арки.
Харків’яни часто її називають Гольбергівською церквою, вшановуючи пам’ять Григорія Гольберга – мецената, що фінансував будівництво даної святині. Тривав відповідний будівельний процес з 1907 по 1915 рік.
Іконостас Трьохсвятительської церкви був виготовлений в Італії, а оздобленням її інтер’єрів займався один із учнів Іллі Рєпіна, художник Олексій Соколов. Розписи, що прикрашають цей храм всередині, є симбіозом іконопису візантійського, давньоруського та сучасних мотивів.
Від головного міського залізничного вокзалу до даної пам’ятки (вул. Гольдбергівська, 101) можна дістатися трамваєм № 3.
Церква Петра і Павла
Згадуючи собори Харкова, що беруть найбільш активну участь у культурному й духовному житті цього мегаполіса, не можна оминути увагою цю святиню. Уперше двері православним вірянам вона відчинила в 1875 році. Проект цього архітектурного об’єкті створили Василь Небольсин та Федір Данилов.
Доля даного храму, що вражає розкішними розписами стін і багатим іконостасом у червоно-золотавій гамі, приготувала йому чимало важких випробувань. У часи Другої світової війни приміщення святині використовувалися під конюшню. Тоді ця сакральна споруда зазнала значних пошкоджень.
Процес реставрації храму Петра й Павла розпочався лише після здобуття нашою державою Незалежності. Перший етап її відновлення відбувся в 1996 році, наступний – тривав у 2003-209 роках. Масштабні ремонтно-реставраційні роботи включили білення і тинькування стін та виконання нових розписів у реалістичному стилі. Також церкву обладнали ефектним підсвічуванням.
Дістатися до цього храму можна на метро. Вийти слід на станції «Салтівська», а далі доведеться трохи пройтися вулицею Шевченка.
Озерянська церква
Вона, як і деякі інші релігійні споруди Харкова, була зведена переважно на кошти парафіян. Будівництво цього об’єкту, проєкт якого створив єпархіальний архітектор Володимир Нємкін, тривало майже десятиліття – з 1892 по 1901 рік.
Освятили відповідний храм на честь покровительки міста Харків всього Слобідського краю – Матері Божої Озерянської. Чудотворний образ цієї святої, що в 1930-х роках з’являвся неподалік міста Мерефа (про це розповідають джерела) згодом, на жаль, був втрачений.
Стиль Озерянської церкви є російсько-візантійським. З 1938 по 1943 рік вона була зачиненою, а після звільнення міста від фашистських окупантів ця святиня була капітально відремонтована. На її території є освячене джерело з цілющою водою.
У пішій доступності від цього храму (вул. Полтавський Шлях, 124) знаходяться станції метрополітену «Холодна Гора» та «Вокзальна». Від метро до неї можна під’їхати маршруткою №11е та 282е або трамваєм №3.
Різдва-Сергієвський храм
Якщо вас цікавлять нові церкви Харкова, що не можуть похвалитися древньою історією, проте мають вишукану архітектуру українського бароко та зберігають цінні реліквії, відвідайте цей храм.
Збудований він був впродовж 1998-1999 року, хоча остаточне завершення декору святині відбулося в 2001 році. Процес будівництва харківського Різдва-Сергієвського храму, який привертає увагу високим білокам’яний фасадом з величезними арками, був приурочений до 2000-ної річниці від Різдва Христового.
Інтер’єр цієї релігійної споруди з п’ятьма куполами декорований ліпниною та розписами, що зображують сцени з життя Спасителя, та прикрашений чудовими вітражами, виконаними в сучасній технології. У Різдва-Сергіївській церкві зберігається ікона Сергія Радонезького та фрагмент його мощів.
Височіє дана святиня на Євгена Храпка, 28. Дістатися до нього пішки можна від станції метро «23 серпня» або тролейбусами № 2, №18 та № 40.
Єврейська хоральна синагога
Духовні пам’ятки Харкова – це не тільки осередки для паломництва й відвідування богослужінь православними християнами. Прикладом юдейського молитовного будинку в місті є хоральна синагога, друга за розміром на всій території Європейського континенту.
За радянської епохи ця зведена в 1913 році синагога, що демонструє романський стиль у поєднанні зі східними мотивами, використовувалася не за призначенням – її приміщення, зокрема, слугували клубом та кінотеатром. Після здобуття Україною Незалежності ця будівля з незвичайним архітектурним дизайном була повернута місцевій єврейській громаді. У ній був зроблений ремонт. Інтер’єр розписали й оздобили філігранною мозаїкою талановиті митці.
Дійти до цієї святині пішки можна від станції метро «Майдан Конституції». Адреса хоральної синагоги, зведеної за проектом В.Фельдмана, Я.Гевірца та М. Піскунова, – в. Григорія Сковороди,12.
Миколаївська церква
Історичні храми Харкова в своїй абсолютній більшості поступаються цій святині віком. Збудована вона була на місці колишнього дерев’яного храму в 1820 році. Інвестором відповідного будівництва став Дмитро Норов – син Слобідсько-Українського губернатора, що мав чин генерала-майора.
Автором первісного проєкту Миколаївської церкви став архітектор Васильєв. Розбудова храму та його розширення мало місце в 1892 році. З приходом більшовицької влади святиня втратила своє духовне значення, релігійні цінності й архітектурну красу. Священики цього храму були заарештовані й страчені.
Богослужіння в Миколаївські церкві, яку відновили в стилі класицизм, були поновлені в 1989 році. Наразі ця будівля з однією банею, багатьма арковими вікнами та дзвіницею має фасад приємного пастельного кольору.
Колись така святиня знаходилася в передмісті, в селі Григорівка. Зараз вона територіально входить до Харкова – знайти її можна на вулиці Цементній, 6.
Собор Успіння Пресвятої Богородиці
Його вважають найдавнішим православним міським храмом та одним із семи чудес столиці Слобожанщини. Якщо вас цікавлять архітектурні пам’ятки Харкова всеукраїнського значення, що охороняються законом, завітайте до Успенського собору.
Історія цієї святині давня – вперше вона згадується в джерелах у 1658 році. Первісна споруда храму, будівництво якої велося коштом першого міського воєводи наймення Селіфонт, була дерев’яною. Кам’яний собор спорудили поруч зі старою церквою наприкінці XVII століття. У 1733 році ця будівля пережила знищення від пожежі, але була відбудована.
Ключовим елементом храмового комплексу собору Успіння Пресвятої Богородиці (Університетська,11) є його золотоглава дзвіниця заввишки близько 90 метрів. Відомо, що її стіни мають товщину 6 метрів, а вага найбільшого дзвону, встановленого в 1863 році, складає понад 3 тонни.
Знаходиться ця візитівка міста та центр його духовного життя поруч зі станціями метро «Майдан Конституції» та «Історичний музей».
Мироносицька церква
Оглядаючи духовні перлини Харкова, не можна оминути увагою відкритий десять років тому храм, що знаходиться на території Скверу Перемоги.
За минулих часів у місті вже була церква Жінок-Мироносиць, що проіснувала з кінця XVII століття до 11 березня 1930-го року – у цей день більшовицька влада храм зруйнувала.
У величному новому вигляді, з золотавими, як сонце, куполами, білосніжним фасадом та розкішним іконостасом у приміщенні цей храм був відкритий після завершення будівництва в центрі першої столиці на День міста, 23 серпня 2015 року. Його теперішній стиль – українське бароко з елементами Лиманської школи архітектури.
У березні 2022 року деякі з бань святині стали мішенню для ракетних ударів ворога під час однієї з атак на місто. Пошкодженою після бомбардування виявилася й частина вікон.
Мечеть Аль-Барокят
Це релігійний заклад, що належить місцевій мусульманській громаді. Його архітектура відповідає східному стилю, що відрізняється плавністю та м’якістю ліній.
Інтер’єри мечеті декоровані різноманітними матеріалами, від скла й дерева до глини. В окремих молитовних кімнатах підлога оздоблена барвистою мозаїкою. Приміщення мечеті включає окремі зали для молитви чоловіків та жінок, як того вимагає мусульманство.
У її стінах проводяться релігійні обряди та відзначаються традиційні свята мусульман, що супроводжуються виконанням колоритної музики на національних інструментах.
Знайти мечеть Аль-Бароят можна в центральній частині Харкова. У пішій доступності від неї знаходиться станція метрополітену «Історичний музей».
У статті наведений перелік найбільш відомих культових споруд адміністративного центру Харківщини. Проте в місті можна знайти й багато інших сакральних пам’яток, що цікаві особливостями своєї архітектури, історичними минулим та сучасним життям.
