На Харківщині збереглись старовинні палаци, замки та залишки фортець. Ці будівлі належать до різних періодів. Частину споруд звели як житло для багатих родин, частину — як оборонні укріплення. Деякі мають доглянутий вигляд, інші давно без даху та вікон. Ці споруди – свідки подій, розкажуть про життя, боротьбу. О тож, які замки Харківщини найвідоміші?
Огляд замків Харківської області
Замки для туристів Харківщини не мають такої кількості, як деякі інші області. Але пам’ятки тут є. Колишні маєтки, захисні споруди, старі вежі — усе це будували в різні часи. Поміщики зводили палаци, військові облаштовували укріплення. Деякі будівлі зберегли стіни, дахи, елементи оздоблення. Інші лишились у вигляді фундаментів або поодиноких стін. Частина таких об’єктів стала музеями або туристичними локаціями. Решта стоїть без уваги, поступово руйнується. Але навіть у такому стані палаци Харківської області допомагають зрозуміти, як жилося в регіоні у минулому.
Замок Кеніга (Шарівський палац)
Які замки можна відвідати в Харківській області – в селищі Шарівка Богодухівського району. Будівництво замку Харківщини розпочалося в XIX столітті, а завершення припадає на 1911 рік. Архітектурний стиль — неоготика, що має характерні елементи середньовічних замків, включаючи вежі, шпилі та декоративні деталі. Він був побудований для родини Кенігів, заможних поміщиків, які володіли цими землями.
Історичний замок Харківщини включає головну палацову будівлю, господарські флігелі, водогляд, під’їзну браму та англійський ландшафтний парк площею понад 40 гектарів. Зараз будова перебуває в стані, що потребує реставрації, але залишається важливим історичним та архітектурним об’єктом
Палац Шидловських у селі Старий Мерчик Споруджений у 1776—1778 роках за проєктом архітектора Григорія Романовича Шидловського, він є значною архітектурною пам’яткою. Будівля виконана в стилі класицизму з елементами бароко, має прямокутну форму з центральним ризалітом та двома бічними крилами. Фасади прикрашені лопатками, ліпними наличниками та стрілчастими арками. Дах двосхилий, покритий черепицею. Оточений парком, що додає йому особливого шарму.
Після революції 1917 року палац Харківщини зазнав змін, а під час Другої світової війни частина будівель була пошкоджена. Зараз споруда частково зруйнована. Стіни вціліли, дах втрачено. Територія відкрита, доступна для огляду.
Палац Подгорічані
Розташований у селі Пархомівка Краснокутського району. Споруду звели в середині XIX століття родиною Подгорічані, нащадками графа Івана Михайловича. Архітектурно виконаний у стилі італійського мінімалізму з елементами мавританського декору. У другій половині XIX століття перейшов до родини Вучічевичів, а пізніше — до цукрозаводчика Івана Герасимовича Харитоненка. Під його керівництвом у Пархомівці збудували великий цукровий завод, а будівлю використовували як тимчасову резиденцію під час ділових візитів.
Зараз він є пам’яткою архітектури місцевого значення. На його території розташований Пархомівський історико-художній музей, де зберігається колекція — понад 7 тисяч експонатів, включаючи роботи Тараса Шевченка, Поля Сезанна, Казимира Малевича та інших художників. Музей також має експозиції історії краю, релігії, іконопису та декоративно-прикладного мистецтва.
Шляховий палац у Чугуєві
Невелика дерев’яна будівля, зведена в 1819—1820 роках для тимчасового перебування високопосадовців, зокрема імператорів Російської імперії. Розташований на площі Соборній, він є частиною ансамблю військових споруд першої половини XIX століття, збудованих за проектом архітектора Василя Стасова. У будівлі зупинялися Олександр I, Микола I, Олександр II та інші члени імператорської родини.
У 1861 році він залишався у розпорядженні військових до 1917 року. З 2013 року має статус пам’ятки культурної спадщини місцевого значення. Нині він є частиною художньо-меморіального музею Іллі Рєпіна та використовується як виставковий зал у літній період.
Шляховий палац у Берестині
Розташований у селі Берестин. Побудований у середині XVIII століття, слугував тимчасовим житлом для високопосадовців, зокрема під час подорожі, в ньому жила Катерина II. Архітектурно це одноповерхова цегляна будівля з прямокутним планом та двосхилим дахом. Фасад оформлений лопатками та наличниками, що характерно для класицистичного стилю.
Після скасування військових поселень у 1861 році він змінив своє призначення. Зараз у будівлі розташоване відділення «SEB-банку». Попри зміни у функціональному використанні, палац зберігає свою архітектурну цінність як пам’ятка історії та архітектури. Відвідувачі можуть ознайомитися з його зовнішнім виглядом та оцінити архітектурні особливості, хоча внутрішні приміщення недоступні для огляду.
Палац князів Святополк-Мирських
Знаходиться у селі Гиївка, нині частина міста Люботин. Заснований у 1802 році майором Йоною Познанським, маєток поступово розвивався протягом XIX століття. У 1881 році садиба перейшла до князя Дмитра Івановича Святополк-Мирського, генерал-губернатора Харківської губернії, героя Кримської війни. Зведений у 1820—1870 роках, поєднує елементи класицизму, романського та готичного стилів. Фасади прикрашені стрілчастими вікнами, лопатками та декоративними елементами.
Навколо нього ландшафтний парк з липовими алеями, що спускаються до ставка, через який перекинутий дерев’яний місток. У північній частині розташований ландшафтний парк. Після 1917 року садиба була націоналізована, у ній розміщували дитячий будинок, потім інтернат.
Губернаторський палац у Харкові
Будівництво розпочалося в 1770 році за проєктом, надісланим із Петербурга, та доопрацьованим архітектором Петром Ярославським. Завершення будівництва припадає на 1777 рік. Виконаний у стилі ампір з елементами єлизаветинського бароко, що є рідкісним для Харкова. У 1787 імператриця Катерина II зупинялася в цьому палаці під час своєї подорожі до Криму. З 1805 стала резиденцією губернатора. У 1791 архітектор Ярославський його перебудував, додавши до нього перший постійний театр у Харкові, який функціонував до 1796 року. Після цього театр було знесено.
У 1804і, після часткової реконструкції, палац передали новоствореному Харківському університету. З того часу слугувала головним корпусом університету до 1958 року. Після цього університет перенесли до нових корпусів на майдані Свободи. Сьогодні він є частиною Української інженерно-педагогічної академії. У 2018 році один із корпусів палацу згорів унаслідок ремонтних робіт у горищних приміщеннях. У 2022 році будівля постраждала від російських ракетних ударів, втративши частину скління. У 2024 році академію приєднали до Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, та корпуси знову стали частиною університету.
Палац Донців-Захаржевських
Він стоїть у селищі Великий Бурлук Харківської області. Споруджений у другій половині XIX століття, він є прикладом архітектури того часу з елементами класицизму. Будівля має великий прямокутний корпус з колонами на фасаді та характерним симетричним плануванням. Палац оточений парком із доріжками, старими деревами, які додають простору особливого вигляду.
Протягом свого існування палац використовували для різних цілей. Після революції будівлю частково переоблаштували під адміністративні та громадські установи. Пам’ятка привертає увагу дослідників історії регіону, туристів та місцевих мешканців.
Палац Квіток
Палац Квіток розташований у селі Основа, нині частина Харкова. Споруджений у середині XIX століття, він став родовим маєтком родини Григорія Квітки-Основ’яненка — українського письменника та громадського діяча. В класичному стилі, має характерні для того часу архітектурні елементи. Навколо палацу парк, де збереглися старі дерева та декоративні елементи ландшафтного дизайну.
У 1917 році його націоналізували, і він використовувався для різних потреб. Зокрема, тут розташовувалося земське училище, засноване на честь Г. Ф. Квітки-Основ’яненка. Нині будівля перебуває в задовільному стані, але потребує реставрації для збереження архітектурної спадщини.
Палац фон-дер-Лауніц у Харкові
Побудований у середині XIX століття для родини фон-дер-Лауніц. Будівля виконана у стилі неоренесансу, має чіткі лінії та симетрію. Фасади прикрашені різьбленими деталями, вікна мають особливу форму, характерну для того часу. Палац стоїть на великій ділянці з деревами, які доповнюють ансамбль.
У XX столітті будівля пережила кілька змін, отримала нові функції. Під час воєнних подій вона отримала пошкодження, але основні риси архітектури збереглися. Вважається пам’яткою місцевого значення. Потребує ремонту для охорони історичного вигляду та культурної цінності.
Харківська фортеця
Фортеця Харківщини була побудована на початку XVII століття для захисту поселення від нападів ворогів. Розташовувалась на важливому торговому шляху, який сполучав північні та південні регіони. Вона мала дерев’яні укріплення з частоколом, земляними валами та ровами для оборони. Фортеця слугувала не тільки військовою базою, а й адміністративним центром для місцевих мешканців.
Протягом століть фортеця зазнавала перебудов через зміну військової тактики та технологій. У XVIII столітті частина укріплень була замінена кам’яними спорудами, але з часом фортеця втратила своє значення. Сьогодні від неї залишилися окремі фрагменти, які вивчають історики й охороняють як культурну спадщину Харкова. Фортеця нагадує про початок міста, та його роль у регіоні.
Підбиваючи підсумок
Замки Харківщини нагадують про минулі часи, історичні події, людей, які творили цей край. Вони зберегли сліди архітектури, культури, побуту різних епох. Частина споруд перебуває в руїнах, деякі вимагають уваги та відновлення. Збереження цих пам’яток допомагає краще розуміти історію, пов’язує покоління, підтримує культурну ідентичність регіону. Екскурсії замками Харківщини мають потенціал для розвитку туристичних маршрутів, які відкриють багатство минулого для сучасних мандрівників.
Більше про туризм у Харкові читайте за посиланням.
