В Україні є понад півсотні дендрологічних парків, але тільки одиниці з них мають такий поважний вік як Краснокутський дендропарк (Харківська область).
Історичне минуле цієї надзвичайно мальовничої та цікавої локації, що є пам’ятником садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення і претендує на статус національного парку, містить багато нерозгаданих таємниць.
Сюди приїздять, щоб помилуватися дивовижною природою, почути захоплюючу розповідь екскурсовода, зробити ефектні світлини на згадку та просто відпочити душею.
Сторінки давньої історії
За часів середньовіччя територія, де нині розташовується цей унікальний природоохоронний заклад, займала прикордонну позицію. З одного боку з нею межувала московська імперія, з іншого – знаходилися князівства та землі, відвойовані кримськотатарськими загарбниками.
Власне ж ділянка, де знаходиться Краснокутський дендропарк на Слобожанщині у наш час, тоді була густо порослою лісом та не належала нікому.
Відомо, що в 1670-і роки тут був заснований відставним запорізьким козачим полковником Іваном Шептою монастир. Фундатор святині став її ігуменом, взявши собі ім’я Іонникій, та прийняв кілька прийшлих монахів.
Ця обитель мала дві власних дерев’яних церкви, її ченці власноруч викопали кілька ставків та прорили підземні ходи.
Коли в результаті поразки під Городенкою під час Північної війни шведи відступали до Опішні, їх розлючений невдачею очільник Карл ХІІ наказав все спалювати на своєму шляху. Тоді, 1709 року, Краснокутський монастир був знищений вогнем, а його мешканцям вдалося врятуватися у підземеллях.
Згодом козачу святиню спільними зусиллями місцевої громади відновили, а монастирські земельні угіддя разом із прилеглими селами стали власністю родини Каразіних – Василя та Івана. Перший із цих братів став відомим як фундатор Харківського університету, а зусиллями другого брата був заснований Краснокутський дендрологічний парк.
З’явилася ця садово-паркова акліматизована зона на території колишньої, знищеної пожежею монастирської обителі. Даний факт засвідчує наявність виритих ченцями тунелів-підземель та ставків. Площа парку в перші роки його існування складала 17 гектарів. Значну частину відповідної ділянки займав ліс зі старезними дубами. Вік деяких із цих дерев становив понад 300 років.
Першими кроками по впорядкуванню даної території стало облаштування терас та пристосування прибережних зон ставків для представників не місцевої флори, завезених із південних регіонів з вологим кліматом.
Біля верхнього ставка впорядкували майданчик зі спеціальною системою зрошення – він мав посприяти акліматизації екзотичних рослин. З’явилася в дендропарку і субтропічна рослинність – для неї побудували оранжерею.
Краснокутський дендропарк став дітищем Івана Назаровича Каразіна, а збирання розкішної колекції рослин та їх вирощування – сенсом його життя.
Краснокутський дендропарк: доля парку за часів ХІХ-ХХ століття
Станом на 1833 рік зібрання флори даного закладу включало близько 800 видів рослин, у тому числі 50 екзотичних.
Відомо, що Василь Назарович Каразін підтримував брата у його селекційній справі та всіляко йому допомагав. Він часто бував за кордоном, і майже щоразу із зарубіжжя привозив Івану саджанці різноманітних декоративних культур.
Також Василь Каразін знайомив брата з фахівцями, які поділяли його хобі. Серед таких особистостей варто назвати видатного ботаніка Фрідріха Августа Маршала фон Біберштейна – цей селекціонер постачав насіння хвойників для дендропарку на Харківщині.
Після смерті Івана Назаровича Каразіна, що сталася раптово, справу його життя успадкував син – Іван Іванович Каразін.
Зусиллями цього представника славного каразінського роду площа Краснокутського парку збільшилася до 46 гектар. Станом на 1858 рік на відповідній садово-парковій території зростало близько 1540 видів рослин. Амбітні плани, пов’язані з селекцією та адаптацією теплолюбних представників флори, також були втілені в життя.
Бурхлива та плідна діяльність Івана Каразіна-молодшого не лишилася непоміченою – дана праця селекціонера була відзначена багатьма медалями та іншими призами на виставках вітчизняного та міжнародного рівня.
Коли останній представник династії Каразіних помер, опікуватися дендропарком стали власники Шарівки. Вони забезпечували підтримку належного стану парку-саду, проте розвитком його не займалися, обмежуючись суто комерційною діяльністю – продажем саджанців плодових та декоративних культур.
Продавали ці підприємці такий затребуваний товар у величезних масштабах, сотнями тисяч штук, що приносило їм величезні прибутки.
Надалі Краснокутський дендропарк чекали тяжкі часи: його занепад був спричинений спочатку подіями Першої світової війни, а згодом – недбалістю й неосвіченістю більшовицької влади.
У результаті значна частина колекції дендрологічного парку була втрачена. Споруди палацу та інших будівель комуністи демонтували, а територію закладу передали обласній Харківській дослідницькій станції. Цій установі вдалося лише частково зберегти унікальні надбання праці українських селекціонерів.
Черговим випробуванням для дендрологічного парку стала і Друга світова війна. У часи німецької окупації фашистами масово вирубувалися цінні породи дерев та вивозилися до Німеччини. Станом на 1945 рік на території колишньої штучно створеної екосистеми лишилося тільки 180 видів цінних рослин, колись ретельно доглянута ділянка заросла.
Перші кроки з відновлення Краснокутського дендрологічного парку були зроблені лише наприкінці 1980-х років. Ініціатором цієї благородної справи стала Краснокутська дослідна станція садівництва.
Активізувався відповідний процес після здобуття Україною Незалежності. У 1992 році пейзажний терасовий дендропарк отримав статус пам’ятки садово-паркового мистецтва державного значення.
Особливості архітектури та визначні місця
Зелений фонд Краснокутського дендропарку, який стає рік від року кращим, наразі налічує близько 350 видів дерев та кущів.
Зростає таке розмаїття на крутих схилах балок, між яким збереглися чотири ще викопані монахами ставки – ці мальовничі водойми є окрасою парку, його серцем та чудовими локаціями для фотосесій.
Посеред одного з відповідних озер розташувався невеличкий острівець, форма якого нагадує дві з’єднані обручки. До цього шматочка суші можна дійти так званим містком Закоханих. Він є неперевершеним місцем для освідчень у любові.
Флора даного закладу включає понад 3 сотні екзотів, батьківщиною яких є тропіки та джунглі. Висота найвищого дерева цієї рукотворної оази сягає майже 50 метрів.
Надихає на ніжні почуття та романтику і такий екзотичний представник флори дендрологічного парку як дерево гінгко білоба. Якщо вірити легендам, торкнувшись його листя, можна сміливо загадувати бажання – це бажання неодмінно буде здійснене. До речі, форма листочків гінгко білоба нагадує серце, що надзвичайно романтично!
На території зеленої перлини б’є джерело з цілющою, збагаченою мінералами й дуже смачною водою.
Цікавою для туристів пам’яткою є печера, яка веде від Петропавлівського монастиря до центральної частини Краснокутського дендропарку. Обабіч входу до цього незвичайного підземелля з лабіринтом майже 20-метрової довжини та молебними кімнатами, височіють постаті вартових – половецьких кам’яних баб.
Зараз монастир не є діючим, але підземелля збереглося. Щоправда, за даними досліджень, раніше довжина цих підземних тунелів злічувалася кілометрами.
Оригінальним елементом ландшафтного дизайну є дерев’яні скульптури, виготовлені місцевим майстром. Вони зображують казкових міфічних істот – бабу Ягу та Змія Горинича.
Уздовж лінії ярів, що перетинають паркову територію з північного заходу на південний схід, розташовується майданчик для акліматизації чужоземних, теплолюбних рослин.
У дендрологічному парку зростає величезна кількість видів адаптованих до клімату Північно-Східної України дерев: це маслина дика та біла акація, мигдаль звичайний, американський клен та кизил кавказький, софора японська, тополя срібляста та багато інших представників флори.
Розташовується Краснокутський дендропарк, адреса якого Харківська область, село Основинці, вулиця Зарічна,15, приблизно в 100 км від обласного центру.
Громадським транспортом дістатися сюди можна автобусом Харків – Краснокутськ. Від кінцевої зупинки потрібно буде пройтися на північ до саду Каразіних. Ця прогулянка займе 10-15 хвилин.
Подобається активний відпочинок? Ще більше туристичних місць Харківщини дивиться у нас на порталі.
